Дорога в совершенство

-              Тернопіль є?! – Є!

-              Львів є?! – Є!

-              Івано-Франківськ є?! – Є!

-              Чернівці є?! – Є!

-              Луцьк є?! – Є!

-              Київ є?! – Є!

-              Добре! Можна починати.

Такими словами розпочався концерт пам’яті Сергія Кузьмінського – фронтмена гурту «Брати Гадюкіни» у минулу п’ятницю.

Останнім часом не було такого концерту, якого я чекав з таким нетерпінням, як цього. Мене не зворушували ні Muse, ні Pendulum, ні Chemical Brothers, ні Globalgathering, ні йнший концерт, що наближається чи вже відбувся останнім часом. Нічого такого. Проте 3 червня я чекав із завмиранням серця. Мені було цікаво побачити таких метрів українського та білоруського року, як Ляпіс, ВВ, Океан Ельзи, Кому Вниз, інших - коротше всіх-всіх, заявлених на нього. Хоч я не рокер, але з повагою ставлюся до всіх без вийнятку заявлених команд, а, особливо, які повинні були з'явитися на сцені та перетворитися на деякий час на Гадів. Забігаючи наперед скажу, що концерт навіть перевищив мої сподівання.

Приємно вражати він почав ще задовго до анонсованого початку. Чим? Тим, що до підступів до кордону з залізних щитів, які виставляють за кількадесят метрів від центрального входу вишикувалися черги на кожен прохід в згаданій залізній огорожі!!! Я бував на концертах в Палаці спорту і завжди доводилося штовхатися в одній загальній масі, яка потім розпихалася по вільних входах. А тут – цивілізована черга! Яка, до речі, просувалася швидше, ніж, коли ці люди стоять в загальній товкучці. Після залізного кордону, ми спокійнесенько пройшли контроль на центральному вході у вигляді тітоньки, обміняли квиточки на диски, спробували «Оболонь живе» і потяглися всередину. Сидіти на місці навіть не думали, тому знайшли місцинку,зручну для танців у тому числі і з захватом насолоджувалися виступ кожної команди. Логічно припустити, що а концерт зібралися найвірніші друзі-колеги-шанувальники. Так і було! Кожен гурт віддавався на повну потужність, кожен шанувальник (по-іншому назвати язик не повертається) віддавав всю свою енергію виконавцю, кожен колега-друг згадував покійного лише добрим словом. Виходив симбіоз виконавців-слухачів, ідилія музики-її сприйняття. Всьо було чьотко! Важко виділити когось із виконавців, бо всі відпрацювали на славу. Єдине, хочеться виразити особливий респект та низький уклін пацанам з Ляпіс Трубецкой! Браво! Вивчили укр. слова пісні «наркомани на городі», показали свій яскравий перфоменс і просто всьо зробили чьотко. Всі всьо зробили чьотко. Грандіозна подяка Гадам за організацію, виконавцям за віддачу. Я вірю, що переважна більшість виступили на власному ентузіазмі. Чомусь хочеться вірити, що вони не брали гонорари за виступ, а просто зробили це заради МУЗИКИ. Подяка шанувальникам за їх любов до Братів, за створення атмосфери. А також меценатам! В першу чергу, Групі ІТТ за фінансове сприяння концерту та…. за квитки)

Фото з концерту вже виклали такі ресурси:

http://ru.tsn.ua/foto/brati-gadyukini-koncert-pamyati-sergeya-kuzminskogo.html

http://kp.ua/photo/gallery/400738/71609/

Зацініть!

Шкода, що жоден з цих ресурсів не показує фото вокаліста гурту Димна Суміш, який так ввійшов в образ при виконанні «117-ї» статті, що аж викинув свою гітару))) Кросавчик!)

 Насамкінець:

-       Сало є?! – Є!!! Є!!!

-       Пиво є?! – Є!!! Є!!!

-       М’ясо є?! – Є!!! Є!!!

-       Чьотко!!!

Все є!!! Біда нам нічого не зробить. Життя - прекрасне!
Як сказав Слако Вакарчук, після прослуховування альбомів Гадів він повірив, що можна співати на українській мові. Тож слухайте Братів! Можу навіть поділитися диском з концерту - там студійний запис пісень, які виконували 3го червня. Звертайтеся!)))

Вам это будет интересно!

Последние новости