Дорога в совершенство

Почитала фантастики...
Ніколи її не читаю і не цікавлюся взагалі. А тут внаслідок ремонтоприбирання трапилась на очі книжка формату, зручного для читання у транспорті. "Девушка у обрыва" В.Шефнера (написана 1963 року, у мене ж видання друге, 1991 рік).
Книжка не моя, звісно. Колишнього чоловіка. Та байдуже...

Так от. Маємо таку собі утопію, базовану на комуністичній ідеї. Двадцять друге століття. Дві тисячі сто якийсь там рік. Праця на благо суспільства -- уже не примус, а потреба, "радсть праці". Гроші скасовано як непотрібні: принцип «Каждый по способностям, каждому по потребностям!» реалізовано повністю. З обігу зникли назавжди образливі та сварливі слова. Оселі ніде не замикаються, хто завгодно може прийти до кого завгодно і сказати "Хочу быть вашим гостем", щоб залишитися переночувати.

Подеколи ненав'язливо згадуються значимі комуністичні образи та символи («Аврора», стоящая на вечном причале...) Головні події відбуваються у місті Ленінграді (іронія долі в тому, що наступного року після того, як було видану книжку, що я її читала, Ленінград перестав бути Ленінградом), а в одному із епізодів герою-оповідачеві довелося поїхати до Москви -- у бібліотеку імені Леніна (і тут автор не вгадав із довговічністю назви).

Події розгортаються навколо супер-пупер винаходу, завдяки якому близький до ідеального світ перетворився на майже ідеальний. Це винахід нового матеріалу, з якого тепер робитимуть усе. (Тема, вочевидь, навіяна авторові НТРом та винаходом пластмас).

Та найцікавіше нам -- людям, що живуть не через два століття з часу написання книжки, а лише через 50 років -- те, що інформаційного прогресу не передбачено аж ніяк.
Вважається, що тоді, у дві тисячі якомусь там році, люди писатимуть здебільшого паперові листи, надсилатимуть їх звичайною поштою, наклеюватимуть на листи марки (марки -- одна з мікротем твору). Цілком нормлаьною видається фраза у розмові двох науковців про те, щоб почитати чернетку статті, написану від руки "нерозбірливим" почерком. Та й загалом якихось приладів, що полегшують роботу з текстами, крім диктофонів, не згадується.
Бібліотеки передбачаються лише паперові, певна річ. 

Зная, что в Новосибирске есть большая библиотека, где много старинных книг, я решил отправиться на лето туда. А по пути я заеду в Москву, там мне нужно навести кое-какие библиографические справки в Центральной библиотеке имени Ленина. Придя к этому решению, я вернулся домой, взял портфель и поехал на подземный вокзал, чтобы сесть в пневмоснаряд.

я поднялся лифтом на улицу Москвы и направился в библиотеку. Там я просидел до вечера, делая нужные мне выписки.

Ну, звісно: портфель із паперами, виписки із книжок ;) 

Эх, дивный новый мир!

ПС. Ага, ще одна мила деталь. У книзі згадується багато всяких роботів із цікавими "іменами"-абревіатурами: ЭРАЗМ, МУЗА, САТИР, САВАОФ  та под. 
Названия всем агрегатам придумывает Специальная Добровольная Наименовательная Комиссия, состоящая из Поэтов.
ППС. Оскільки я з фантастичною л-рою зовсім не знайома, то все, чому я тут дивуюся, може бути баянистим баяном. На оригінальність не претендую ))

Вам это будет интересно!

Последние новости