Дорога в совершенство

Трагедія в Японії не тільки потрясла людство жахітливими картинами Апокаліпсису, болем за тисячами безневинно убієнних і страхом перед стихією чи Божою волею.Бо чи звикати нам нині до катаклізмів як природних, так і власноруч сотворених? Вона потрясла тим, що це сталося в країні, яка стала символом нашого прогресу, наших досягнень в науці і новітніх технологіях, прикладом ідеального порядку і раціонально організованої праці, водночас, прикладом того, які внутрішні можливості здатні демонструвати люди, обмежені в природних ресурсах.Для мене Японія була і є осколком якоїсь зовсім іншої людської цивілізації - на десять голів вищої за решту населенців планети. І от цей образ людської величі, цей рятівний міф зруйнувала сліпа стихія. 10-метрова морська хвиля оголила всю нашу людську малість, усю недосконалість, немудрість людського розуму, безбожну злочинність наших діянь, диявольську запрограмованість на самознищення.Виявилось, що не все так ідеально і в ідеальній Японії, і реактори не кращі, як у нас в Чорнобилі, і влада не дуже чесніша, і так само не всю правду каже і народ не всю правду знає. Та й не все до ладу у хвалених Штатах - там теж виганяють з науки у три шиї за правду... Словом, нема ніде ідеальної суспільної моделі, нема гармонії, бо над усім тінь "золотого тельця" і влада "жовтого диявола". І це планетарне прозріння у чорну годину японської трагедії знову, як у 1986 р.після вибуху нашого Чорнобиля, обєднало людство і людей бажанням бути чесними перед собою, перед майбутнім, якого може просто не бути, а тому треба щось робити, щось міняти... Закрити АЕС, обвішатися альтернативними сонячними батареями... З такими ініціативами виступають мужньо ще до решти не зіпсовані прогресом країни третього світу. Але країни "першого світу", особливо ті, у яких прогрес вимірюється не кількістю атомних електростанцій, а ядерної зброї, іншої думки. Так що, брати і сестри планетяни, доведеться звикати, звикли ж до розкороченого розваленого Чорнобиля у центрі Європи? Звикли. Живемо, хоч він і димить, бо пожертви з цілого світу на саркофаг поклали собі в кишеню чиновники і депутати, хоч на цвинтарях українських одна молодь, опалена Чорнобилем з колиски, плануємо з Росією ще парочку АЕС збудувати... Здається, сам Господь Бог не може своїми поперередженнями і осторогами збити нас із цього страшного стрімкого шляху до прірви...Мабуть, по тій глині, з якої нас зліпили, таки потоптався спершу лукавий Сатана.

Последние новости