Дорога в совершенство

Семен Підгайний
НЕДОСТРІЛЯНІ
„ІМПЕРАТОР"

Євстахій Локтєв, родом з Рязанської губернії, звичайний селянин, людина, про яких кажуть, що у них не всі дома. „Благенького", отже тільки звичайного вдома нахлібника, батьки спровадили ще перед революцією до одного з манастирів, де цей юноша виконував сякі-такі роботи коло манастирської кухні, трапезної, стайні тощо. Там його і захопила революція. Як большевики манастир забрали, а манахів пустили під чотири вітри, лишився без притулку і Євстахій.

Тяжко жилося Євстахієві, скитаючись межи дворів і Христа-ради просячи, аж доки він не зустрівся випадково з отцем Василем, економом того самого манастиря, де він свого часу багато літ перебував.
Локтєв на Анзері нам охоче розповідав його Одісею після тої знаменитої зустрічі. Бувало підходить до групи в'язнів Локтєв і просить докурити, а той скаже:
— А покажи Ніколая ІІ-го, тоді дам.
І Євстахій Локтєв враз виструнчувався, робив кілька кроків, а ціла група лягала зі сміху.
Євстахій був подібний, як дві каплі води, на розстріляного імператора. І хоч з погляду тої архидревньої групи, до якої приписаний був Локтєв, його ці штуки вважались найбільшим святотатством, тіжтаки люди беззастережно свідчили, що подібність Локтєва до Миколи ІІ-го була дивовижна.
Власне на Соловках Євстахій жив за рахунок Миколи ІІ-го, імітуючи його і за свою артистичну діяльність дістаючи від в'язнів не тільки докурити цигарку, з ним охоче ділилися і іншим, щоб тільки побачити, як той Микола ІІ-й виглядав.
Саме отець Василь звернув увагу на Євстахія і йому прийшла до голови геніяльна думка використати природні дари Євстахія.
Приходу отець Василь не мав, а сяк-так перебивався коло одного попа в ролі священника для треб, життя було нудне, а звик у манастирі до життя ситого й незалежного, любив і випити й добре поїсти, та й молодиць не цурався. І отець Василь поклав з Євстахієм зробити Ніколая ІІ-го. Протягом кількох тижнів таємно отець Василь вчив Євстахія манерам царя, як він ходив, як вклонявся, як мусив триматися, тощо. Євстахій виявився старанним учнем і добрим артистом. І одного дня отець Василій вирушив з Євстахієм в подорож, маючи при собі відповідний „імператорський" одяг для Євстахія. Так почалася кар'єра Локтєва в ролі „чудесно-урятованого" імператора.
Рязанську, а так само Орловську, Тамбовську і Пензенську губернії на протязі п'яти літ з року 1924 до 1929 об'їздили і обходили вони. Операцією відав отець Василь, який збирав відомості про настрої, про найтемніші села, про монархічно настроєних священників та інших категорій і, вже підготувавши відповідно ґрунт, їхав до того містечка чи села з Євстахієм. У глибокій таємниці, в хаті найревнішого прихильника монархії, улаштовувалася зустріч з „імператором".
Коли всі, хто мав би бути присутніми при зустрічі, були готові, тоді з другої кімнати у всій імператорській гідності з'являвся Євстахій в супроводі отця Василя. Всі падали на коліна, цілували Євстахієві руку, а Євстахій говорив одну єдину фразу — „Мужайтесь русские люди, Бог милостив!"
Більше йому отець Василь забороняв говорити. Коротку інформацію подавав зібраним сам отець Василь, і за півгодини, на знак отця Василя, Євстахій підіймався; це свідчило, що авдієнцію закінчено.
Євстахій в супроводі отця Василя йшов до другої кімнати, роздягався, а вірнопіддані складали до заздалегідь приготовлених двох валіз дари для імператора Всеросійського. При таких візитах, що як правило відбувалися вночі, коні вже стояли напоготові і відразу „імператора" з отцем Василем везли туди, куди отець Василь наказував.
Проте, ця щаслива професія, яка давала Євстахієві таке радісне і безтурботне житгя, кінчилася в грудні 1929 року, коли в одному з сел Орловської губернії „нечестивець" — місцевий священник, що і в себе вдома влаштував цю візиту, заздалегідь повідомив ГПУ, коли саме вона має відбутися. Двері навмисно не замкнули, а в самій хаті попівській було приміщено пару співробітників ГПУ.
Отця Василя ГПУ розстріляло, кілька видатніших учасників імператорської авдієнції так само, а Євстахія Локтєва, визнавши офіційно напівідіотом, ГПУ зіслало на Соловки, як і деяких інших, темних, як „малоросійська" ніч, учасників авдієнції.
Євстахій розповів ГПУ всю свою кар'єру і все, що він тільки знав, отож у всіх тих місцях, де вони бували, ГПУ провело арешти, привозили до Євстахія заарештованих, і той, кого пригадував, чистосердно свідчив ГПУ, що справді той нещасний таки цілував його „імператорську" руку".

Вам это будет интересно!

Последние новости