Дорога в совершенство

Всї покою щире прагнуть
А не в єден гуж тягнуть;
Той направо, той налїво,
А всї браття: то-то диво!
Не маш любви, не маш згоди;
От Жовтої взявши Води
През незгоди всї пропали
Самі себе звоєвали!
Ей, братища, пора знати,
Що не всїм нам панувати,
Не всїм дано всеє знати
І річами керувати!
На корабель поглядимо:
Много людей полїчимо,
Однак стирник сам керуєт,
Весь корабель управуєт.
Пчулка бідна матку маєт
І оноє послухаєт.
Жаль ся, Боже, України
Що не в купі маєт сини!
Єден живет із погани,
Кличет: "сюди, отамани!
Ідїм матки ратувати,
Не даймо єй погибати".
Другий Ляхом за грош служить,
По Вкраїнї і той тужит:
"Мати моя, старенькая!
Чом ти вельми слабенькая?
Розно тебе розшарпали,
Ґди аж по Днїпр Туркам дали.
Все то фортель, щоб слабіла
І аж в конець сил не міла".
Третїй Москві юж голдуєт
І єй вірне услугуєт.
Той на матку нарікаєь
І недолю проклинаєт:
"Лїпше було не родити, 
Нежли в таких бідах жити!
От всїх сторон ворогують,
Огнем, мечем руїнують,
От всїх немаш зичливости,
Анї слушной учтивости:
Мужиками називають,
А подданством дорікають".
..................................................
Ей, панове єнерали,
Чомуж єсте так оспалі?
І ви, панство полковники
Без жадної полїтики
Возьміте ся всї за руки,
Не допустіть гіркой муки
Матці своїй більш терпіти!
Нуте врагов, нути бити!
Самопали набивайте,
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте
І вольностей боронїте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблю маєм права.

Нема любови, нема згоди,
Від Жовтої взявши Води.
През незгоду всі пропали.
Самі себе звоювали.

Гей, братове, пора знати,
Що не всім нам панувати
Не всім дано усе знати
І річами керувати.
На корабель поглядімо,
Много людей полічімо.
Однак стерник сам керує,
Весь корабель управує.

Бджілка бідна матку має
І оної послухає.
Жалься, Боже, України,
Що не в купі має сини:
Один живе із погани,
Кличе: «Сюди, отамани».
Ідім неньку рятувати,
Не даймо їй погибати!

Другий ляхам за гріш служить,
По Україні і той тужить;
Мати моя старенька!
Чом ти вельми слабенька?
Різно тебе розшарпали,
Гди аж по Дніпр туркам дали:
Все та фортель щоб заслабіла
І аж вкінець сил не міла.

Третій Москві юж голдує.
І їй вірно услугує.
Той на неньку нарікає
І недолю проклинає:
Ліпше було б не родити,
Ніж у таких бідах жити.

Від всіх сторон ворогують,
Вогнем, мечем руїнують,
Від всіх нема зичливости,
А не слушной учтивости;
Мужиками називають,
А підданством дорікають.
Чом ти синів не учила.
Чом від себе їх пустила?
Ліпше було пробувати
Вкупі лихо відбувати.

Я сам, бідний, не здолаю,
Хіба тільки заволаю:
Гей, панове генерали,
Чому ж єсте так оспали?
І ви, панство полковники,
Без жадної політики
Візьмітеся всі за руки —
Не допустіть гіркої муки
Неньці своїй більш терпіти,
Нуте врагів, нуте бити.