Дорога в совершенство

Давно визрівала тема-ідея статті про споживання, оскільки це зачіпає кожного з нас кожного дня. Кожного дня чуємо або думаємо слова: треба купити то одне, то інше. Закінчується кава в банці – треба купити. Закінчується цукор в цукерниці – треба купити. Настало літо, парить взуття – треба купити. Зносилася футболка – треба купити нову. Купити! Купити! Купити! Купити ВСЕ! Предмети для купівлі залежать від рівня доходів, рівня бажань, вподобань а також – від рівня свідомості людини. Сьогодні мова піде про найбільш приземлені предмети купівлі – продукти.

Тема статті остаточно оформилася після поїздки до своїх родичів в село. А, точніше, після відвідання місцевих крамничок. Бо крамнички – це заклади, які допомагають виконати основну місію споживача - купити.

Здавалося, кожна сім’я в селі повинна забезпечувати себе практично всім необхідним з продуктів харчування. Ба, навіть більше - забезпечувати ними частину міського населення. Адже згідно визначення шанованої нами Вікіпедії при віднесенні якогось населеного пункту до розряду сіл чи міст враховується частка людей, зайнятих в сільському господарстві. Отже, село – це суцільне сільське господарство))). Дивимося далі у згаданий шанований ресурс значення сільське господарство. Сільське господарство, - обробка землі (для отримання\підвищення врожаїв) і вирощування свійських тварин.

Отже, згідно вищенаведеного опису село повинне принаймні продуктами харчування себе забезпечувати. Наразі спостерігається зовсім інша тенденція.

В згаданому селі знаходиться 4 крамнички. В суботу перед Пасхою майже в кожному з них була постійна черга з 2-4 людей. Я був шокований набором продуктів, які купляли люди: фарш, ковбАси, водИ, печиво, майонези, кетчупи, іншу всяку-всячину. В селі, теоретично, кожен вирощує свиню, корову, курку, качку і. д., тому м’яско/фарш/ковбаска/сало повинне бути (ми ж пам’ятаємо визначення із Вікіпедії). Те саме з напоями – у кожного є сад, тому не повинно виникнути проблем, зробити компот/закрутку/варення/ і т.д.. Та сама історія з хлібом: колись, як моя покійна бабуся спекла хлібчик в печі, то ніякий магазинний (білоруський, французький, англо-саксонський, франко-пруський) не міг зрівнятися з ним. Те саме з печивом, майонезом і всім іншим. Моя мама як зробить майо, то ніякий Calve/Heinz з ним не зрівняється.

Важливою тенденцією є те, що, в більшості випадків, ці продукти – продукти – найдешевшого цінового сегменту і часто сумнівної якості з близьким кінцевим терміном реалізації, з десятками складників «Е», з сумнівними інгредієнтами.

Візьмемо для дегустації найпопулярніший майонез для регіону (не найдешевший). Дивимося. Е 1422, Е 414, Е 415, Е 202, Е 160а, Е 385. Як Вам набір? Не знаю, що це означає, можливо, ці складники і не шкідливі. Я і не хочу знати!!! Крім цього в майонез входить сіль, олія, оцет, вода, цукор. Склад, що називається simply red. То чому б не взяти ту саму сіль, олію, оцет, ЯЙЦЕ!!!, а не яєчний порошок Е n, і не ЗРОБИТИ той же продукт? (За детальнішим рецептом звертайтеся!)))

Така сама ситуація з іншими продуктами. Недавно мій знайомий потрапив купити кільця ананаса терміном придатності 3 роки, протермінованими на півроку!!!

Можливо, мені заперечать і скажуть, що ситуація із збільшенням споживання навпаки – прогрес. Мовляв, це спосіб життя сучасних людей: простіше придбати готову продукцію, а час, зекономлений на її виготовлення, потратити на себе. Воно то так, але не для села. Де в селі взяти гроші на життя з таким підходом? В селі практично нема джерел доходу.

На мою, думку, така ситуація має місце через людську лінь і безвідповідальність.

Люди повністю облінилися. Те, що українці – найпрацьовитіша нація – це безповоротний архаїзм! Може, в цьому виразі треба замінити слово «праця» на «лінь»? В недавньому минулому люди навіть одяг самі собі шили. І дуже якісний – з вовни, льону. Вміли робити такі речі! Зараз що? Я не вихвалюю минулі часи, не тішу себе думками як було добре, просто констатую факт. Очевидно, виходить замкнуте коло: прогрес породжує консьюмеризм, консьюмеризм рухає прогрес. Лінь породжує деградацію. Це стосується не тільки виробництва продуктів харчування, це, в першу чергу, стосується розвитку особистості. Адже лінь заважає взяти почитати цікаву книжку, - телевізор легше і простіше подивитися, лінь заважає вийти на спорт майданчик пробігти кружок-два, - знову телевізор легше і простіше подивитися і т.д. Ми постійно тішимо себе відмазками. Але це – наслідок ЛІНІ.

Про безвідповідальність. Не буду багато про це говорити. Скажу тальки: Шановні пані та панове, кожен сам відповідає за своє здоров’я. Пліз, звертайте увагу, що Ви їсте, споживаєте! Не будьте сліпими споживачами!

Глобально безвідповідальність, на мою думку, це найстрашніша риса людства. Адже всі споживають природні ресурси, не задумуючись над їх відновленням. А є такі (ресурси маю на увазі), які не відновлюються! Вилилася нафта в океан – нікому до цього нема справи. Нафтовим транснаціональним гігантам є до цього справа тільки в розмірі штрафів, які вони повинні сплатити. Бажано якомога менші. А про відновлення флори-фауни – питання сімнадцяте.

Отже, ще раз - примітивний консьюмеризм – дитя ліні і безвідповідальності.

Примітивний консьюмеризм зачепив так само і дозвілля людей (в даному випадку мова йде про сільське, хоча, вважаю, це стосується і міських обивателів). В Стародавньому Римі люди вимагали хліба і видовищ. В сучасному селі форма вимог змінилася, але сутність залишилася таою жL В сучасному селі люди вимагають ковбаси з емульгаторами з кетчупом і побільше серіалів. БАжано російських. БАжано про війну.

Всі ці явища породжують примітивний консьюмеризм недалеких людей і шалену вигоду для серйозних пацанів. На мою думку, so-called «влада» і ті самі серйозні пацани розглядають Україну як товариство з обмеженою відповідальністю – використовуй ресурси у т.ч. невідновлювальні, в т.ч. людські а відповідальності – ніякої. В світлі викладеного хочу згадати ще одне явище - скорочення кількості населення України. Це – це справді проблема. Але проблема не з тієї точки зору, з якої кричать кандидати в депутати/президенти перед виборами, тобто з точки зору патріотизму і соціальної відповідальності. А проблема зменшення кількості споживачів! Оскільки, не буде споживача, не буде збагачення. В першу чергу, збагачення серйозних пацанів. Дрібних підприємців, які заробляють копійки на виробництві хліба чи печива до уваги не беремо. Адже скільки вартує канал Коломойського, Пінчука чи Хорошковського, якщо його ніхто не дивиться? Скільки коштує Укрнафта чи WOG, якщо нікому купляти бензин? Скільки коштує Конті чи Рошен, якщо нікому їсти шоколад? Кому потрібні авто Васадзе, як на них нікому їздити? Те саме зі всім! Споживач – ВСЕ!!! Ви ж знаєте – попит керує пропозицією. Звичайно, в українських реаліях треба робити поправки на корупцію, змови, монополію і т.д.

Шановні читачі, сприйміть мене правильно: в мене нема ніякої ностальгії за минулим, я не намагаюся згустити фарби над теперішнім, - я намагаюся достукатися до кожного з Вас і мотивувати розвиватися духовно, фізично, мотивувати рухатися вперед, і просто ЩОСЬ робити і самим вибирати майбутнє. Прошу Вас задуматися і стати розумними споживачами. А ще краще – виробниками, творцями. Останнім часом мене більше приваблюють саме слова, які спонукають до активної дії: зробити, створити, організувати, ніж купити, спожити, чи, ще гірше, зруйнувати. Коли ми будемо прагнути до розвитку, до активної дії, ми не будемо простими обивателями і сліпими споживачами! 

Починаю з себе – взяв в мами рецепт приготування майонезу. На вихідних спробую приготувати))) До речі, сирники вже майже виходять)))

Вам это будет интересно!

Последние новости