Дорога в совершенство

Князям київським треба подякувати, що, починаючи з У111 ст., а може й раніше, починали навертати язичницьку Русь до християнства, хоч не від великого власного розуму, зате від страху Божого за власну всеможність-вседозволеність і з потреби пекучої якогось вищого порядку, закону, а з ними і гармонії між тілом і духом. Ісуса Христа народила не тільки Діва Марія, а й потреба населення Римської імперії врятуватися від самого себе, здичілого, розбещеного, самопожираючого звіра. Уся історія народження, жахливого розпинання Христа і його воскресіння - це те дзеркало, в якому людство побачило усі свої пороки -смертні гріхи: жорстокість, зрадливість, продажність, тупість, нахабність, дворушництво, зажерливість, гординю... Якби не було цієї дивної і жахливої історії убивства самого Бога його ж власними створіннями, чи збагнули б ми кволим розумом своїм, які небезпечні самі для себе? У цьому, мабуть, головна мораль християнства. Втеча від релігії, відмова від віри у Бога - у вищий розум і порядок, оснований на любові, призвела до кромешної туги за ним, яка дуже скоро перетворилась на панібратство, неприпустимо буденну моду на віру в Бога. Сьогодні наші багатії будують храми і монастирі, ніби дають хабара, відкупного за свої далеко не християнські діяння. Кладуть на себе хрест без страху Божого, і моляться на ікони святих, як колись на портрети компартійних вождів. А деякі достеменно мають Бога за пахана, прости мені Господи це порівняння, обкрадаючи і принижуючи до рівня скотів собі подібних - теж творінь Божих. Те, що робиться нині в Україні, що розгублено гріється біля непогашеного смертельного кострища Чорнобиля, нагадує підневільну Римові Галілею й Іудею 33 року від народження Христового. Тільки на хрестах не розпинають один одного. А нищать ще так... Мене вразив один випадок. Як відомо, перед новим роком нарешті відбулися розподіл і приватизація земельних ділянок між населенням із резервних фондів, але, як звично, награбастали земельки ті, що при владнім кориті, гектарами, а тим, що подалі від корита, або не вистачило, або клапті нарізали на непрохідних болотах, чагарях і торфовищах. А в одному з районів Київської області сільським священникам вділили відчепно на болоті та ще й під лініями електропередач (ЛЕП)силою понад 1000 вольт. От і садіть собі свої помідори й капусти під напругою і молиться Богу за нас, властьімущих, дякуйте йому за щедрість нашу, посередники між людьми і Богом. Словом, на Тобі Боже, що мені не гоже... Може, це не такий уже й гріх не ділитися з ближнім законним шматком землі-годувальниці? Та все ж, хочеться запитати (когось? себе? усіх?): нащо стільки землі тим, хто так і не воскрес для життя достойного? І ще: "Господи,Ти воскрес, а чи ми воскреснемо колись?"

Вам это будет интересно!

Последние новости