Дорога в совершенство

Уривок з моєї книги "Злочини КДБ в Києві"

            Геннадію – двадцять років, він народився в Києві та провів тут усе своє життя. Закінчивши школу, не зміг вступити да навчання до котрогось зі столичних університетів, а батько, колишній полковник КДБ і теперішній адміністратор однієї з приватних фірм продажу меблів, сплачувати за навчання сина не наважився. Як людина, що виросла на радянських стереотипах про неодмінно безкоштовну освіту, він просто не здатен вносити платню за навчання, бо ж у Конституції України написано: кожен громадянин має право на безкоштовну освіту. Геннадій не надто переймався своєю неможливістю здобути вищу освіту, радіючи вільному часові, який у такому віці минає дуже швидко. Знайомі привели його одного разу до храму, йому сподобалося, так що тепер він регулярний парафіанин Києво-Печерської Лаври, де я з ним і познайомився. Коли я дізнався, що батько Геннадія багато років прослужив у КДБ, то усіма можливими способами намагався дізнатися про це побільше, але так, аби це не викликало зайвих підозр у самого Геннадія. Мені довелося пояснити, що я дуже цікавлюся історією спецслужб, вивчаю відповідну літературу, і Геннадій погодився трохи розповісти мені про свого батька. Отож, ось що мені вдалося взнати.

            Батько Геннадія – Сергій Вадимович – прослужив у КДБ з 1979 до 1991 року, тобто в сумі 12 років, дослужившись аж до звання полковника й звільнившись лише в результаті розпуску Комітету державної безпеки урядом незалежної України. Сергію Вадимовичу доводилося виконувати бойові завдання, він часто виїздив у різноманітні гарячі точки Радянського Союзу й приймав безпосередню участь в залагодженні тамтешніх військових конфліктів. Про самі конфлікти, треба розуміти, публічно не повідомлялося. Можна припустити, що це могли бути прояви локального сепаратизму етносів Російської Федерації (зокрема Чечні), а також громадянські виступи з використанням зброї в інших окупованих радянським режимом країнах, в тому числі й в Україні.

            Відповідно, Сергій Вадимович має немаленький список убитих ним за наказом керівництва КДБ жертв – учасників рухів опору комуністичній владі. Геннадій прямо про це не говорив, але хіба можна уявити, щоби бойовик-професіонал виїздив у гарячі точки й нікого там не вбивав? Звичайно, ні.

            За своїми поглядати батько Геннадія був і залишається переконаним комуністом, є членом Комуністичної партії України, читає партійну пресу й відвідує партійні заходи. Виступає за входження української території до складу Росії.

            Вдома він ніколи не розповідає ні дружині, ні дітям про особливості своєї служби в КДБ, тільки постійно натякає на своє тяжке минуле. Добре володіє всіма видами зброї. Як зауважив Геннадій, „навіть закордонними моделями”. Можливо, тримає якусь зброю і в своїй оселі, але про це Геннадій закономірно промовчав, бо ж це сімейний секрет.

            З розповідного тону Геннадія можна сказати, що для нього його батько є героєм, ветераном незрозумілої війни радянської влади невідомо з ким. Скоріше за все, з народами поневолених ним країн. Але я дозволю собі зробити ще кілька припущень, щоби трохи повніше уявити собі специфіку служби Сергія Вадимовича в Комітеті державної безпеки.

            Як мені здається, це міг бути професійний убивця – „кіллер”, як прийнято тепер вважати. КДБ неодмінно потребував людей, які могли чисто виконати вбивство ворогів радянської влади. Такими ворогами вважалися лідери усяких анти-владних демонстрацій та виступів, дисиденти, громадські діячі, котрі виступали за децентралізацію СРСР та вихід з його складу окремих республік. Сергій Вадимович, будучи офіцером КДБ, виконував поставлені перед ним завдання сміливо, бо усвідомлював себе вбивцею особливо небезпечних державних злочинців. Здійснював як цільові вбивства поодиноких осіб, так і приймав участь у бойових операціях – ймовірно, навіть у якості снайпера.

            Той факт, що Сергій Вадимович надбав квартиру саме в Києві, отримавши її, скоріше за все, ще в радянські часи як працівник КДБ, говорить про активне залучення його до виконання військових завдань Комуністичної партії, яких було чимало, на території України та конкретно у Києві. КДБ вбивало людей, не дуже довго перед тим думаючи.

            І ще дещо. Сам Геннадій є досить тяжко хворим. Але хіба це дивно з батьком-КДБістом, який не бажає каятися у своїх гріхах?

Вам это будет интересно!

Последние новости