Дорога в совершенство

Учора після перекура стало ліньки щось писати. Ссорі, сімс то бі) До речі про ліньки - знаєте яка найвища ступінь лінощів? "Ліньки піти з роботи". До речі як це не прикро, але фраза з життя. Слава Богу що не з мого.
Прочитав свій перший запис і зрозумів що з назвою "бред" потрапив у самісіньку точку. Але що зробиш, я такий як є. Доречі, прикольна штука ЖЖ, дивно що я раніше не спробував. Треба ж кудись виливати свої думки не розкритим геніям)))) От тільки прикро що читачів немає, але ж я надіюся що хоч хтось та й заблукає на ЖЖод (ЖЖ одного дня).
Ви знаєте, після написання першого посту, в голові мітався цілий гурт думок про щоб ще написати, а зараз сижу і тупо л`ю воду...
Напевно що напишу про те що обіцяв вчора. Почнемо з Мадагаскару другого. Чесно кажучи на мультик в мене не було страшного рвєнія, я би краще на Квант Милосердя сходив, але моя благовєрна вмовила піти на цю стрічку. Почалося все з страшного бедламу. В той день я з Артьомом зі своєї групи поїхав після пар купувати собі Тімберленди (офігенні шкари, дай Боже кожному), в решті решт в більшовику потрібної моделі не знайшли, поїхали на Петрівку. А моя Маріна (вона же благовєрна) скинула зранку месадж, що після роботи приїде до мене і ми підемо в кіно, я нічого не мав проти, але хто ж знав, що в мене вирубиться телефон, від голодовки, а я по дорозі на Петрівку потраплю в пробку. Короче, купув я собі жовті боти, ще з Артьомом зайшли в гієну огнєнну "Макдональдс" перекусити, після чого довольний собою і життям я повернувся в рідний гуртожок. Тут Андрії каже (доречі, це мій сусід і по сумісництву брат Маріни) що вона дуже просила щоб я подзвонив. Звичайно ж після короткої розмови по телефону стало ясно що вона дуже зла на мене і взагалі я як завжди сволоч і падлєц) Але все обійщлося і вона все ж таки потрапила до мого гуртожитку. На сцені другий акт п`єси нашого походу. Виникла проблема - в який кінотеатр йти. Я хотів в Кінопалац, бо він мені подобається. А вона хотіла туди де можна завчасно замовити квитки, бо ми вже раз ходили до кінопалацу і замість того щоб подивитися фільм поцілували двері і пішли лазити по Хрещатику.  Отже, все ж таки ми поїхали в Київську Русь, хоча я й не прихильник цього кінотеатру. Так, в ньому є один вагомий плюс, там найбільший екран в східній Європі, але як на мене звук такий собі, та й крісла не дуже зручні. Але якщо вирішили, то що зробиш... така наша тяжка чоловіча доля))) До речі до самої лукьянівки Маріна думала, що ми йдемо в Кінопалац, а я що в Київську Русь... =) Кумедно вийшло.
А тепер сам мультик. На мою думку є сенс його подивитися, лише задля того щоб віддати данину першій частині. Бо друга, як це завжди робиться, лише тінь... Так, звичайно є декілька і смішних моментів і сумних, але це вже не те. Пінгвіни вже так не гнали біса, мені здалося що сюжет був націлений лише на маленького глядача і трошки був замітним плагіат з Короля Лева. Що мене дійсно насмішило (1 раз за півтори години в кінотеатрі) так це занадто розумні мавпи, які влаштували в Африці мануфактуру, буржуазію і зачатки комунізму. Ось про це можна було знімати ще один мультик, який би став набагато успішнішим...

От і все напевно що я можу сказати за Мадагаскар, звичайно трошки неправильно вийшло - вступ більший за сам відгук, але мені дійсно більше нічого написати... та й курити хочется)
Можливо сьогодні ще щось наваяюю...

А ще прийшли мої пацани з кімнати, їм в мегамаркеті пива не дали - шукають зараз постанову кабміну про вікові обмеження слабких алк напоїв і підуть туди скандалити)) треба потім написати чим це закінчилося ;)

Вам это будет интересно!

Последние новости